Цибуля ведмежа (Allium ursinum), інші назви левурда, леверда, дикий часник, черемша — багаторічна трав’яниста рослина родини Цибулевих. Харчова, лікарська та медоносна культура. Трав’яниста рослина з довгастою цибулиною. Стебло (цибок) висхідне, нерозгалужене, безлисте, тригранне або циліндричне, зверху кутасте, 15-40 см заввишки, за довжиною перевищує листя, рідше однакової з ним довжини, в підземній частині обгорнуте піхвамилистків.
Листки (їх 2, рідко 1 або 3) прикореневі, пласкі, цілокраї, довгасті, еліптично-ланцетні, на верхівці загострені, при основі раптово звужені в черешок, який дорівнює пластинці або довший за неї. Довгасто-ланцетна пластинка листка, шириною в 3—5 сантиметрів, поступово звужується в черешок. Ця ознака відрізняє ведмежу цибулю від цибулі звичайної з дудчастим листям — пір’ям. Листки своєю верхньою блідішою поверхнею обернені до ґрунту і мають між поздовжніми жилками численні косо спрямовані сполучені жилки. Черешки листків за довжиною майже дорівнюють листковим пластинкам.
Квітки зібрані в небагатоквіткові, зверху пласкі зонтики, з опадним покривалом з двох-трьох листочків, що за довжиною дорівнюють зонтику. Квітки правильні, оцвітина проста, шестичленна, роздільнопелюсткова, листочки оцвітини білі (9-12 мм завдовжки). Тичинок шість, маточка одна з верхньоюзав’яззю.Плід — коробочка з трьома глибокими рівчачками. Однорічна рослина. Цибулина довгаста, 2-5 см завдовжки, обгорнута прозорими білуватими оболонками. Вся рослина часниковий запах. Ведмежа цибуля цікаво розмножується. Перед дозріванням насінин стебло виростає в довжину і потім падає на землю. Насінини, що випали з плодів, розносять мурахи.

Плаун колючий, плаун річний[1] (Lycopodium annotinum L.) — багаторічна, тіньовитривала, заввишки 10-30 см трав’яниста,вічнозелена спорова рослина з родини Плаунових. Стебло довге, повзуче, циліндричне, у вузлах укорінюється. Спороносні пагони прямостоячі, розгалужені. Листки лінійно-ланцетні і жорсткуваті відігнуті вниз або горизонтально, дрібно пилчасті, загострені в довгий колючий волосок. Через листки, що відігнуті вниз, рослина нагадує йоржик.[1] Має сидячі поодинокі циліндричні колоски, розміщені на верхівках гілок.

Плаун баранець, Баранець звичайний (Lycopodium selago L. Huperzia selago (L.) Bernh. ех Schrank et Mart.]) — багаторічнатрав’яниста вічнозелена спорова рослина родини Баранцеві (Huperziaceae). Вид занесено до Червоної книги України.
Невисока (5-25 см), з піднятими стеблами і гострими відстовбурченими листками. Тіньовитривала рослина. Баранець звичайний — багаторічна трав’яниста жовтувато- або світло-зеленого кольору рослина. Стебло заввишки 5-25 см, дихотомічне розгалужене, густо вкрите ланцетними або лінійно-ланцетними твердими листками. Спороносить у липні — жовтні.

Лілія лісова (Lilium martagon) — багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду Лілія (Lilium) родини лілійних.
Лілія лісова — єдиний вид лілій, який росте в Україні в дикорослому стані.
Українська народна назва — сара́нка.
Стебло прямостояче, нерозгалужене, зелене або з червонува¬тими крапками, голе або опушене, 50—150 см заввишки. Листки цілокраї, еліптично-ланцетовидні; верхні й нижні — чергові, серед¬ні — зібрані по 5—8 у кільце, біль¬ші за нижніх і верхніх. Цибулина яйце¬видна, жовтаво-кремова, склада¬ється з багатьох м’ясистих лусок. Квітки правильні, двостатеві, ве¬ликі (діаметром 3-4 см), ясно-пурпурові, з темно-фіолетовими плямами, зібрані у верхівкові рідкі китиці. Квітки мають довгі квітконіжки. Суцвіттякитицеподібне із 9-15 квіток. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні. Надає перевагу півтіні, особливо жарким літом. 

Черевички зозулині (Зозулині черевички справжні; лат. Cypripedium calceolus L.) — рослина з родини Зозулинцевих, або Орхідних (Orchidaceae). Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 25 — 35 см. Стебло опущене, прямостояче, рівномірно облиснене. Листки великі, еліптичні, з дещо опущеними жилками. Квіткаоригінальної форми, нагадує старовинний черевичок, губа світло-жовта, здута, оточена червонуватими листочками оцвітини. 

Шафран (Крокус, Crocus) — рід трав’янистих багаторічних рослин родини Півникових (Iridaceae). В літературі іноді трапляється калька з латинки крокус. Бульбоцибулина має розмір до 3 см в діаметрі, округла або сплюснута, вкрита лусками, дає пучок кореневих мочок, будова і забарвлення яких варіюються у різних видів.
Стебло не розвивається.
Листя прикореневі, лінійні, охоплені знизу піхвовими лусками, з’являються під час чи після цвітіння.
Квітки поодинокі, іноді 2-3 з однієї бульбоцибулини, оточені плівчастими лусками.Оцвітина крупна, довго лійчаста, відгин віночока складається з 6 пелюсток, що переходять у довгу циліндричну трубочку. Тичинки прикріплені до зіва оцвітини, коротші його; нитки короткі; пиляки прямостоячі, лінійні, зазвичай довші тичинкову нитку.Стовпчик ниткоподібний з трьома маточками.
Плід — тригніздна коробочка, насіння дрібне, ребристі.
Період цвітіння — весна або осінь (залежно від видової приналежності рослини).
За забарвленням квіток види діляться на дві групи: жовтоквіткові (забарвлення від жовтого до жовтогарячого) і блакитноквіткові (забарвлення від світло-бузкового до темно-фіолетового); також зустрічаються альбіносна форма — частіше у блакитноквіткових, рідше у жовтоквіткових. 

Підсніжник звичайний — це рослина з білосніжними квітами що родом із півдня Європи, де він росте в гірських лісах на вологому ґрунті. Коли бутон підсніжника розкривається, спочатку розходяться три зовнішні, довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші. Усередині заховано шість тичинок і маточка. На території ДП «Довжанське ЛМГ» зустрічається на територіях всіх лісництв.