ПІД ПОКРОВОМ СВЯТОГО ГУБЕРТУСА

Минулорічне «Лісове марево» Степана Герґеля із села  Четфалва поселилося в Боздоському парку Ужгорода, а в суботу, напередодні Святої Трійці, на Міжнародний день мисливця в урочищі Великий ліс біля Шаланок, на фестивалі цих...

Минулорічне «Лісове марево» Степана Герґеля із села  Четфалва поселилося в Боздоському парку Ужгорода, а в суботу, напередодні Святої Трійці, на Міжнародний день мисливця в урочищі Великий ліс біля Шаланок, на фестивалі цих шанувальників найдревнішого людського ремесла, учасників, гостей і туристів вітав той самий автор із новим творінням. Святий Губертус – покровитель людей цього благородного захоплення – лише зримо прозирав із дубової колоди завдяки таланту скульптора, його уяві і силі рук, природнім продовженням яких почергово служили то долота зі стамесками, то електропила.

– Так святий виглядає після двох днів труда над ним, – розповідає митець. – Сьогодні так само попрацюємо і думаю, що ще займе  два дні роботи, аби довести скульптуру до пуття.

Фестиваль, започаткований  рік тому керівництвом Закарпатського обласного управління лісового господарства,  навдивовижу швидко зростає, набирає солідності, авторитету, поважності, не втрачаючи при цьому однак  живого настрою, драйву. Всякого такого, яке молодим і поважним, холостякам і жонатим заставляє добровільно полишати тепле ліжко  і йти ставати, ледве  зазоріє, на номери.

Як і на всякому фестивалі, на цьому мисливському, офіційна частина  стала тим номером, навколо якого обертаються, як планети довкола зірки, вони  різної величини і рівновіддалені у сонячній планеті. Так і це свято. Слід обов’язково відзначити важливий факт: рівень офіційних гостей зріс практично на порядок. Після мелодії  горнів, що закликає мисливців на збір, ведучі свята запрошують  на сцену голову обласної державної адміністрації Геннадія Москаля, заступника голови обласної ради Йосипа Борто,  до речі, уродженця і жителя  Шаланок,  начальника Закарпатського  обласного управління лісового господарства  Валерія Мургу, інших очільників провідної галузі краю, голову Виноградівської райдержадміністрації Михайла Русанюка. Між тим, по-особливому сприйняли всі учасники фестивалю участь у ньому виконуючого обов’язки голови Державного лісового агентства України  Володимира Бондаря та Головного секретаря Угорської Спілки мисливців Петера Бойдека. Володимир Налькович,  вітаючи закарпатських вадасів із міжнародним святом, відзначив унікальність  цієї промоції в масштабах України. Петер Бойдек  наголосив у  своєму короткому красномовному спічі на кількох вельми важливих речах: «не те головне, на що ми полюємо, а з ким ми полюємо»  і завершив привітанням мисливцям. Між цими двома емоційно забарвленими  тезами  високий  угорський гість,  а він є і заступником прем’єр-міністра сусідньої країни, наголосив на налагодженні ділової співпраці у цій сфері – вже підписано дві угоди та офіційно запросив мисливців Закарпаття та України  взяти участь у Всесвітній  мисливській виставці, яка  пройде у Будапешті у 2021-ому році.

За усталеною традицією,   керівники краю  вручили нагороди кращим із кращих серед лісівників Срібної Землі.  Серед них і старший єгер Лисичівського лісництва  Василь Продан та головний лісничий державного підприємства «Довжанське лісове мисливське господарство» Олександр Шкарупа, які одержали відповідно: почесні грамоти Державного лісового агентства України та Закарпатської обласної ради.

 

ТРОФЕЇ І ТІ, ХТО ЇХ ЗБИРАЄ,

А НЕ ДОБУВАЄ

Державні підприємства лісового господарства, спортивні клуби, мисливські товариства, окремі умільці із виготовлення супутніх для трофеїв товарів – кожен із них на свій лад виставляв кращі добуті зразки. Кожен із цих учасників  мав відведену невеличку огороджену площадку з кількома мобільними стендами. Вони вабили око як професіоналів, так і любителів  а ще не менше простих туристів, чиї захоплення ґрунтувалися зазвичай  на емоціях, відчутті прекрасного, сприйнятті гармонії, досконалості зразків фауни у ближньому і далекому лісі .

Як і на першому мисливському фестивалі, минулої суботи його прийшов  побачити, пошанувати Іван Вішіван із Кобилецької Поляни. Людина, у середовищі вадасів не те що знана, а знаменита. Особисто себе Іван Іванович вважає  самоучкою. А між іншим, він – володар Кубка  Європи по імітації реву оленя 2011 року. Кілька хвилин спілкування із цим приязним чоловіком,  одягненим у форменний  стрій,  неодмінно додають позитивного  емоційного заряду та ще  чимало знань.

У Європі існують цілі  старовинні школи, яким понад триста років,  де викладають 19 дисциплін по реву оленя.

– Особисто я добре володію лише трьома, – ділиться у розмові Іван Іванович. – Тридцять років лісникував у Великобичківському держлісгоспі. За цей час добув понад 580 лисиць. На полюванні для мене  трофеї – тільки хижаки. Другі йдуть  спеціально оленя вдарити, а я навпаки – серджуся, коли йдуть за красою Карпат. На оленя  полюю із фото- та відеокамерою.

 Слід зазначити, із фотографією Іван Іванович пов’язав своє дозвілля ще із сьомого класу, після закінчення фотогуртка. Улюблені теми – шафран та полонини.

А от уже дорослим своє серце віддав іншому захопленню – імітації реву оленя. Він із зайвої скромності говорить про себе як про аматора в цьому плані. Ще молодим  намагався відтворити  цей трубний звук: то із пляшкою, то із битим склом від лампи. Майже із усім, що потрапляло під руку. Навіть із кори дерев скручував трубку. Минули десятиліття, аж поки Вішіван голосно  заявив про себе. Мисливець із 1969-го року, тільки в 2004-ому закарпатець здобув перемогу на всеукраїнському фестивалі. Це й стало своєрідним висхідним етапом для визнаного імітатора.

Як не дивно, але Іван Іванович Вішіван  далеко не поодинокий  у цьому славному товаристві. До прикладу Павло Іванович Пилипець із Буштина, якщо не днями то годинами, точно може захоплено і надзвичайно цікаво розповідати про свою колекцію оленячих рогів, яка в нього  вдома займає  одну велику залу та п’ять кімнат. У цьому зібранні є по-справжньому унікальні – кілька з них аномальні, на одному пасемку «яструбина» голова, на протилежному – «зміїна».

Кілька хвилин спілкування із цим буштинцем, і  тебе вже не покидає думка, що він сам може провести оригінальний фестиваль із древніх закарпатських наїдків та зробити виставку із згаданою вже  колекцією рогів та сокир  і ножів. Окремим екземплярам даного виду холодної зброї та  предметів побуту понад сім тисяч років…

 

ВСІ ДОРОГИ ВІД МОСКАЛЯ

«ВЕДУТЬ» ДО ДОВГОГО

Голова  обласної державної адміністрації, мабуть, зрадив би своїй натурі, якби не пішов у народ. На цей  раз  то був обхід  своєрідних виставочних салонів із добутими трофеями. Відзначивши оригінальні екземпляри на стендах державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство», Геннадій  Геннадійович  розширив  коло тем у спілкуванні  із представниками  ДЛМГ. Гострих кутів не обходила жодна із сторін,  і всі зійшлися  на одному – на дорогах. Довжани подякували Геннадію Геннадійовичу за те, що вже розпочалися роботи по капільному ремонту дороги на відрізку Іршава – Довге. Губернатор не оминув зауважити своїм співрозмовникам про марне пікетування її в Приборжавському. Адже на той час вже було запущено процедуру тендеру по відбору  виконавця робіт. Взявши ініціативу  у свої руки, Геннадій Геннадійович  розповів верховинцям про  плани ремонту дороги в Лисичові.

Що не кажи, а всі дороги від голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля так чи  інакше, рано чи пізно,  ведуть на нашу Верховину.

 

ПОТУЖНИЙ ПОСТУП.

ПЕРЕЙМАЙМО!

Фестиваль у Шаланках щиро і по-справжньому порадував  позитивними  змінами.

Обабіч під’їзної дороги  око радували ряд  стандартних невеликих стендів із позитивними  гаслами до мисливців. Сама територія стала більш  продумано облаштована, появилися  на глядацькому майданчику лавки, довкруж центральної площі із вечірньою ватрою – додатковий ряд  дубових колод, що служили підставками для трофеїв.

Значно розширилося коло учасників мистецького спрямування – художників та майстрів декоративно-прикладного «цеху».

Важливо зауважити і на тому, що збільшилася кількість торговельних палаток та й доречно організатори прийняли абсолютно вірне рішення, щоби учасники  свята  самі собі на свій смак і хист справляли  бівуак. Це значно зменшило навантаження  на загальну кухню і ятки.

Іршавщина  має свої брендові фестивалі, які вже славні заслуженим авторитетом  у  масового туриста краю та й  на міжнародному рівні. Проте  завжди слід пам’ятати мудрі слова Шевченка «… і чужому научайтесь,  і свого не  цурайтесь».

Коментарів (0)

Коментарі відсутні

Написати новий коментар:


(I can not read the code)